Апендикс — невелика порожниста трубка розміром 8-15 см, яка відходить від сліпої кишки й розташована в нижній частині черевної порожнини.
Зміст
Функції апендикса
В організмі людини апендикс не задіяний у роботу системи травлення, але неправильно вважати його непотрібним органом.
Апендикс відіграє важливу роль у забезпеченні мікрофлори кишечника. Цей орган є своєрідним “інкубатором” для бактерій, місцем їхнього зберігання. Лімфоїдні клітини внутрішніх стінок апендикса виконують також функції, необхідні для забезпечення імунної системи. Тобто він здійснює захисну роль в організмі людини й здатний відновлювати правильне функціонування травних органів після тривалого прийому антибіотиків або інших ліків завдяки “запасам” корисних бактерій.
Апендицит
Апендицит — найбільш поширене захворювання органів черевної порожнини.
Апендикс реагує на всі порушення роботи кишечника й допомагає організму впоратися з ними. Але саме це й робить його вразливим. Загальна загроза працездатності кишечника змушує апендикс функціонувати більше за свої можливості. Внутрішні стінки апендикса, покриті лімфоїдними клітинами, запалюються через його посилену роботу, у ньому затримується рідина і в результаті виникає загальний запальний процес — апендицит.
Апендицит частіше зустрічається в людей у віці від 19 до 37 років.
Симптоми апендициту
Симптоми апендициту можуть проявлятися по-різному, тому не існує однієї схеми його симптоматики. При визначенні симптомів важливу роль відіграють особливості організму, вік і стадія розвитку хвороби.
Головними ознаками апендициту є:
- больові відчуття в правій нижній частині живота;
- слабкість, нездужання;
- блювота й блювотні позиви;
- підвищена температура тіла;
- підвищена пітливість;
- прискорене серцебиття й пульс.
Профілактика апендициту
Розвитку апендициту ніяк не можна запобігти, оскільки він трапляється незалежно від способу життя або інших чинників, які зазвичай беруться до уваги при інших хворобах. Але можливо зменшити ризик розвитку апендициту за допомогою дотримання певних правил.
Комплекс дій щодо запобігання апендициту:
- профілактика закрепів;
- виконання фізичних вправ, гімнастики;
- вживання рослинної клітковини в більшій кількості, ніж тваринних білків;
- масаж живота;
- обмежене вживання антибіотиків (якщо лікар призначає прийом антибіотиків, краще приймати їх у комплексі із пробіотиками).
