Гіпертрофія — збільшений обсяг якоїсь тканини або внутрішнього органу, зумовлений збільшенням клітинної маси в цілому. По суті, збільшення обсягу самих клітин веде до збільшення розміру внутрішніх органів організму, що є патологічною ознакою різних захворювань.
Зміст
Причини гіпертрофії
Не можна вважати причиною збільшення розміру внутрішніх органів елементарну потребу в харчуванні й відповідну пристрасть до їжі.
До причин гіпертрофії належать:
- вплив зовнішніх факторів, заснованих на особливостях організму в цілому, коли одна його система є визначальним фактором по відношенню до іншої;
- внутрішні чинники, що впливають на закономірності розвитку самого організму.
До гіпертрофічних процесів також відносять збільшення тканин і органів, які змінюються при зменшенні тиску на них з боку сусідніх органів.
Види гіпертрофії
До першого виду гіпертрофії належать поява надмірної кількості тканин, що включає пухлиноподібні утворення, інші види новоутворень, які пов’язані із запальними процесами в організмі. Цей вид гіпертрофії ще називають запальною гіпертрофією. До нього також належить збільшення м’язової маси у спортсменів як відповідна реакція організму на скорочення м’язів під час фізичної праці.
До другого виду належить гіпертрофія, що є наслідком збільшення навантаження на функціонування одного органу й збої в роботі іншого. До цього виду належить гіпертрофія серцевої мускулатури, а саме правого шлуночка, при підвищенні опору потоку крові в артеріях. У роботі серця можуть виникати збої, коли воно має граничне навантаження, посилене збільшенням клітинної маси.
Гіпертрофія сечового міхура відбувається слідом за звуженням уретри. Гіпертрофія мускулатури шлунка – при звуженні м’язів у конкретній частині кишечника при рубцевих стягненнях деяких його ділянок.
Види гіпертрофії за механізмом розвитку:
- механічна гіпертрофія (збільшення м’язів у 5-6 і більше разів у порівнянні з нормальними розмірами);
- залозиста гіпертрофія (обумовлюється впливом хімічних реагентів).
Гіпертрофія печінки
При збільшенні розміру печінки зростає кількість і розміри клітин (мітози). Клітини печінки стають ущільненими й перевищують показники, що вважаються нормою. Іноді типова будова печінки порушується і згодом створюються аденомоподібні вузли. За рахунок збільшення числа клітин печінки змінюється її розмір.
Вроджена гіпертрофія
Гіпертрофія має спадковий характер і з’являється в залежності від внутрішніх змін у розвитку. Наявність хвороби в батьків або найближчих кровних родичів збільшує шанси її появи в наступних поколінь. Ознаки вродженої гіпертрофії з’являються в ранньому віці або відразу при народженні. Такі аномальні зміни в організмі можуть поширюватися або на конкретні внутрішні органи, або на весь організм у цілому (гігантизм). Гігантизм може проявлятися в непропорційному розвитку кінцівок або стосуватися конкретних частин тіла (збільшення розміру грудної клітини, черепа).
Форми вродженої гіпертрофії:
- симетричні збільшення тканин і органів;
- асиметричні збільшення (ураження шкірних покривів, сполучної тканини, кровоносних судин, нервів).
До вродженої гіпертрофії також належать надлишковий ріст волосся на тілі, надмірний розвиток рогової речовини шкіри.
