Психічні захворювання відомі медицині дуже давно, але при цьому в більшості випадків їхні причини залишаються невідомими навіть при нинішньому рівні розвитку психіатрії. У сучасному ритмі життя людина постійно піддається стресовим ситуаціям, переживанням, перевантаженням, надлишку інформації, що збільшує ймовірність виникнення психічних патологій. Одним із видів таких патологій є істеричний невроз.
Зміст
- Причини виникнення істеричного неврозу
- Симптоматика істеричного неврозу
- Діагностика істеричного неврозу
- Лікування істеричного неврозу
- Прогноз на відновлення після істеричного неврозу
Причини виникнення істеричного неврозу
Істеричний невроз або істерія — психічне захворювання, що характеризується демонстративними емоційними реакціями, порушенням рухових і чуттєвих функцій, припадками, часто публічними, які виникають через підвищену сугестивність людини або самонавіювання.
Такі напади можуть бути викликані будь-якими стресовими ситуаціями, а також відсутністю уваги оточуючих до персони хворого або ж, навпаки, її надлишком. У деяких випадках хворий сам нав’язує собі подібні думки, які не пов’язані з дійсністю.
Симптоматика істеричного неврозу
Симптоми істеричного неврозу різноманітні. Хворі самі нав’язують собі думки про те, що вони хворі, тому можуть скаржитися на будь-що. Істеричний невроз іноді називають “симулянтом усіх хвороб”. Але не варто сприймати це буквально, адже людина дійсно страждає, різниця лише в тому, що не завжди скарги відповідають об’єктивному стану. Скарги можуть змінюватися залежно від мети хворого на цей момент.
Частіше за все захворювання починається після емоційного потрясіння. Людину насторожують різні реакції організму, зокрема, прискорене серцебиття та дихання, порушення стула й інші. Хворий запевняє себе, що це ознаки якогось захворювання, часто – небезпечного для життя. Людина стає дратівливою, бурхливо реагує на яскраве світло, гучні звуки й інші подібні фактори. Згодом їй стає гірше, але при медичному огляді або діагностиці об’єктивні ознаки захворювання відсутні.
Для істеричного неврозу характерна наявність нападів. Найчастіше вони настають, коли людина хоче привернути до себе увагу або в разі події, яка її не влаштовує й засмучує. Залежно від ситуації, симптоми нападу варіюються, але завжди мають демонстративний, “театральний” характер. Хворий падає на землю, виробляє недоцільні рухи кінцівками, б’ється різними частинами тіла, вигукує незрозумілі фрази й нерозбірливі слова, сміється або плаче (іноді одночасно). Напад може супроводжуватися судомами. Обличчя червоніє або блідне, але не стає синюшним, як, наприклад, при нападі епілепсії. Іноді для того, щоб вивести людину з нападу, досить облити її холодною водою. Після закінчення нападу хворий не втрачає пам’ять на події, що відбулися, і не впадає в сон. Це характерні моменти для нападу при істеричному неврозі.
У деяких випадках напад переходить у буйство. Це психомоторне збудження, яке характеризується вираженою руховою активністю, гнівом, розгубленістю, запальністю або, навпаки, неадекватним веселощами, сміхом. Такий стан несе небезпеку як самому хворому, так і людям, що оточують його.
Виділяють три ступені тяжкості буйства:
- Легкий ступінь. Стан хворого залишається нормальним, але він стає жвавим, активним.
- Середній ступінь проявляється розладом мовлення. Воно стає різким, нерозбірливим, недоцільним. Також у хворого швидко змінюється настрій від вкрай веселого до сумного, злобного.
- Важкий ступінь проявляється всіма перерахованими вище симптомами, які більш виражені, а також відзначається затьмарення свідомості.
Люди в стані буйства часто небезпечні для себе й оточуючих, тому медичному персоналу, який займається лікуванням таких пацієнтів, дозволяється застосовувати м’які засоби фіксації: рушники, простирадла, ремені з матерії, гамівні сорочки. Після цього приступають до зняття нападу. Для цього застосовують:
- заспокійливі засоби — седуксен внутрішньовенно;
- нейролептики — тизерцин, аміназин, галоперидол.
Ще одним проявом нападу істеричного неврозу є біснування. Це стан, який проявляється маячними ідеями про те, що в тіло хворого вселилась якась істота, найчастіше – диявол чи демон. При цьому в людини змінюється поведінка, голос, погляд. Хворий може падати на землю, розмахувати руками, кричати й відчувати всі прояви психомоторного збудження, але головним чинником біснування є змістовне наповнення мовлення. Людина вигукує образливі, лайливі фрази на адресу інших, може звертатися до чаклуна, який, на її думку, навів на неї порчу. Також вони можуть імітувати звуки тварин.
У сучасному суспільстві вкрай рідко зустрічаються люди з біснуванням. Ця патологія була поширена кілька століть тому, на думку багатьох учених, її причиною був спосіб життя людей у ті часи.
Як було зазначено раніше, для істеричного неврозу характерні навіювання та самонавіювання. Якщо в ХХІ столітті люди навіюють собі, найчастіше, хвороби, то в минулі часи, коли чільною ланкою в житті людей була церква, вони навіювали різні забобони або покарання за гріхи, що й призводило до маячних думок про демонів і потойбічний світ. Іноді біснування ставало масовим. Як лікування, часто застосовувалися групові покарання перед великими церковними святами, вважалося, що це вижене злих духів і очистить душі людей.
Діагностика істеричного неврозу
Для діагностики істеричного неврозу проводять опитування та огляд хворого. Під час розмови про самопочуття пацієнти починають активно висувати скарги, часто характерні для важких захворювань. Відзначається посилення рефлексів, тремтіння кінцівок.
При проведенні лабораторних та інструментальних методів дослідження відзначається картина, не характерна скаргам хворого. Іноді не знаходять ніяких патологій. Цей факт повинні враховувати лікарі-терапевти та скеровувати хворих до психіатричної лікарні для подальшого обстеження й лікування.
Лікування істеричного неврозу
Лікування істеричного неврозу обов’язково об’єднує психотерапію й медикаментозну терапію. Індивідуально можливе застосування фітотерапії або трудотерапії.
Психотерапія включає індивідуальні та групові заняття з психотерапевтом, які спрямовані на з’ясування причини розвитку захворювання, стабілізацію стану та адаптацію хворого до умов зовнішнього середовища.
Медикаментозна терапія необхідна для профілактики нападів психомоторного збудження й стабілізації мозкової діяльності. Вона включає:
- транквілізатори — сибазон, діазепам, реланіум, фенозепам;
- нейролептики — етаперазин, тіоридазин;
- антидепресанти — амітриптилін, флуоксетин;
- снодійні засоби — нітразепам, мелаксен.
Крім лікування, при даному захворюванні надзвичайно важливо вести здоровий спосіб життя. Людині необхідно уникати стресових ситуацій, гуляти на свіжому повітрі, висипатися. Важливо не зловживати алкоголем, тютюном і наркотиками, тому що вони безпосередньо впливають на діяльність нервової системи, піддаючи її дестабілізації, підвищуючи ймовірність розвитку істеричного неврозу та інших психічних захворювань.
Прогноз на відновлення після істеричного неврозу
У разі спокійного й здорового способу життя, а також при своєчасному й якісному лікуванні, відсутності супутніх захворювань прогноз сприятливий. Можливе повне відновлення й відсутність нападів істерії. В іншому випадку можливий перехід до істеричного розвитку особистості, коли симптоми істеричного неврозу прогресують, характерна тривала неврастенія й істерична іпохондрія. Також на тлі істеричного неврозу можуть розвиватися інші захворювання нервової системи, аж до шизофренії й повної втрати зв’язку з суспільством.
