Кератози

Кератози (гіперкератози) — це група захворювань шкірних покривів, які характеризуються появою на ділянках шкіри, рідше на всій її поверхні, уражень з надмірним ороговінням. Ризик розвитку захворювання в людей середнього та похилого віку досягає 60-70%. Появі кератозу сприяє імуносупресія при ендокринних захворюваннях, ВІЛ, надмірному опроміненні рентгенівським спектром світла, тривалому контакті з вуглеводнями та іншими “агресивними” хімічними речовинами. Також кератози іноді виникають після хіміотерапії новоутворень або пересадки органів.

Зміст

1. Причини виникнення кератозів
2. Види кератозів
3. Набуті кератози
4. Зміни шкірного покриву при кератозі
5. Діагностика кератозу
6. Лікування кератозу
7. Профілактика кератозу
8. Прогноз при кератозі
9. Небезпека кератозу

Причини виникнення кератозів

Кератоз може з’явитися під впливом наступних факторів:

• спадкова патологія, яка обумовлює мутацію або зміну експресії (відтворення) генів, що відповідають за синтез і перетворення кератину (білка клітин шкіри);
• тривалий вплив ультрафіолетового випромінювання (щорічне опромінення, яке прийнято називати засмагою). Згодом пошкодження шкіри внаслідок інсоляції збільшується, особливо в людей з І і ІІ фототипом шкіри;
• імуносупресія, викликана різними причинами, такими як ендокринні порушення, хіміотерапія, надлишкове опромінення рентгенівськими променями, тривалий контакт з промисловими хімічними речовинами, ВІЛ, медикаментозне зниження імунітету через трансплантацію органів.

Види кератозів

Кератози за походженням можуть бути:

• спадкові (вроджені);
• набуті.

За клінічною картиною кератози бувають:

• дифузні — уражені великі ділянки шкірного покриву або вся шкіра;
• фолікулярні — зміни шкіри навколо волосяного фолікула, осередки по всьому шкірному покриву;
• себорейні — зроговіння у вигляді бляшок з бородавчастою поверхнею;
• бородавчасті — змінені ділянки шкіри схожі на звичайні мозолі або бородавки;
• кератодермічні — осередки розташовані на шкірі підошов, долонь;
• актинічні (сонячний кератоз, фотокератоз) — надмірне зроговіння на відкритих ділянках шкіри, передракове захворювання шкіри.

Прикладом спадкового дифузного кератозу є іхтіоз. При цій патології шкіра вкривається роговими лусочками різної товщини, набуває брудно-сірого кольору, стає схожа на голки їжака або луску риби. Іхтіоз часто поєднується з ураженням інших органів (синдром Шегрена-Ларссона).

Набутий дифузний кератоз з масивним ураженням шкіри супроводжує такі захворювання, як гіповітаміноз А або C, злоякісні новоутворення, лімфогранулематоз, саркоїдоз, проказа (лепра, хвороба Гансена), глютенова хвороба.

Серед набутих форм кератозу найчастіше зустрічаються себорейний та актинічний.

Набуті кератози

Важливим фактором, що запускає розвиток захворювання, є ультрафіолетове випромінювання. Воно блокує антионкоген TP53, який відповідає за заплановану загибель клітин (зокрема, клітин шкіри), у яких виникла мутація – поломка. На шкірі з’являються клітини, що надмірно накопичують кератин, а ген, що відповідає за їхню ліквідацію, заблокований ультрафіолетовим випромінюванням. Кількість уражених клітин збільшується, і ця ділянка стає помітною на шкірі.

Деякі вчені вважають, що розвиток себорейного кератозу схожий з актинічним у плані тісного зв’язку з інсоляцією та імуносупресією. Відмінність полягає в тому, що спостерігається збільшення числа клітин різних шарів шкіри, що призводить до різних візуальних картин зміни шкірного покриву.

Зміни шкірного покриву при кератозі

Осередки гіперкератозу найчастіше розташовуються на відкритих ділянках тіла, де на шкіру більше впливає ультрафіолетове опромінення. Їхній розмір може бути від декількох міліметрів до 1-3 см у діаметрі. На дотик ця ділянка шкіри може бути шорсткою, сухою і, можливо, підніматися над поверхнею шкіри; вона може бути червоного, рожевого, коричневого кольору або не відрізнятися від оточуючих здорових тканин. Осередки поодинокі або множинні, можуть зливатися. Крім косметичних дефектів, хворих зазвичай нічого не турбує, але може бути свербіж чи дискомфорт на ураженій ділянці шкіри.

Діагностика кератозу

Для діагностики кератозу достатньо огляду шкіри, на якій розташовуються осередки з характерними проявами. Візуальні зміни супроводжуються анамнестичними даними, які підтверджують діагноз: тип шкіри, тривала інсоляція, соматична патологія, яка веде до зниження імунітету, похилий вік. Можливий огляд шкіри за допомогою дерматоскопії, якщо осередки кератозу мають відмінний від здорової шкіри колір. У разі яскраво вираженого кератозу необхідне проведення біопсії для виключення плоскоклітинної карциноми.

Лікування кератозу

Лікування вродженого кератозу є досить специфічним і триває все життя. До того ж, з огляду на множинні ураження, крім шкірних змін, лікування повинно узгоджуватися декількома фахівцями.

Набуті форми кератозу зустрічаються частіше, ніж вроджені, тому питання їхнього лікування актуальніше.

Актинічний кератоз є передраковим станом шкіри, тому його лікування рекомендоване всім пацієнтам незважаючи на те, що деякі осередки можуть самостійно регресувати (покращуватись, зникати).

Себорейний кератоз зазвичай викликає тільки косметичний дискомфорт, але також може бути механічною перешкодою (якщо розташовується в місцях тертя одягу: ділянки шкіри біля коміра, рукавів). Тому в даному випадку, хоча себорейний кератоз не є передраковим станом шкіри, краще проконсультуватися з дерматологом щодо необхідності його лікування.

Терапію лікар призначає залежно від різних чинників:

• обсягу ураженої шкіри;
• кількості осередків кератозу, їхньої товщини, розмірів, розташування на шкірі;
• стану здоров’я пацієнта.

Лікувальні заходи при кератозі можна розділити на зональні і осередкові. Зазвичай зональна терапія спрямована на роботу з конкретною ділянкою шкіри безпосередньо в області змін.

До даної групи методів належать:

• Кріодеструкція. Осередки кератозу обробляють рідким азотом, у результаті всередині клітин утворюються кристали льоду, які руйнують клітини. Негативним проявом цього варіанту лікування є біль, поява місцевих запальних реакцій, іноді – гіпопігментації (ділянка шкіри стає менш інтенсивно забарвленою в порівнянні з навколишніми тканинами) через руйнування меланоцитів.
• Лазерна абляція. Дана процедура використовується при легкій або помірній формі захворювання. Одним з недоліків методу можна вважати те, що після лазерної деструкції неможливе гістологічне дослідження уражених ділянок, тому в разі підозри на злоякісне переродження осередків кератозу даний метод, як і кріодеструкція, поступається хірургічному лікуванню.
• Хірургічне видалення проводиться під місцевим знеболенням. Додатково до класичного хірургічного видалення може бути проведена тангенційна біопсія або кюретаж (зрізання шару ураженої шкіри). У залежності від виду операції використовується спеціальний хірургічний інструмент – скальпель або кюретка. Безперечною перевагою цього методу лікування є можливість подальшого дослідження видаленого матеріалу. Однак у разі його використання є необхідність у місцевій анестезії, а після процедури існує великий ризик виникнення рубців та гіпер- або гіпопігментації.

Зональна терапія передбачає роботу з ділянкою шкіри, на якій є бляшки кератозу, і здоровою шкірою навколо них. Ці методи дозволяють усунути одразу кілька осередків ураження, а також попередити появу нових. До зональних належать топічна та процедурна терапія:

• Топічна терапія проводиться за допомогою лікарських препаратів (5-фторурацил крем і розчин, 5% іміквімод крем, 3% диклофенак гель), якими обробляють невеликі ділянки шкіри.
• Процедурна терапія передбачає застосування спеціальних методик видалення поверхневого шару шкіри:
  • Кріопілінг здійснюється рідким азотом, який розпилюється на певну ділянку шкіри.
  • Дермабразія проводиться абразивними шліфувальними листами або спеціальними електричними апаратами.
  • Середній хімічний пілінг проводиться із застосуванням розчину Джесснера й 33% трихлороцтової кислоти.
  • Лазерне шліфування видаляє епідерміс (клітини шкіри) на різній глибині, що значно зменшує ймовірність появи нових осередків кератозу. Шкіра відновлюється за участю клітин придатків шкіри (волосяних фолікулів, сальних і потових залоз тощо), які меншою мірою схильні до інсоляції. 
  • Метод фотодинамічної терапії проводиться за допомогою спеціального розчину, що містить 5-амінолевулінову кислоту. Вона використовується самостійно або наноситься на пластир, за допомогою якого проводиться аплікація на уражену ділянку. Після завершення експозиції (близько 4 годин) оброблену зону опромінюють червоним спектром видимого світла (360 нм, 37 Дж/см2). Результатом є лізис (розчинення) осередків кератозу.

Профілактика кератозу

Щоб попередити розвиток захворювання, необхідно мінімізувати фактори ризику, обов’язково використовувати засоби фотозахисту, особливо людям з І і ІІ фототипом шкіри, дотримуватися принципів раціонального харчування, своєчасно лікувати хронічні інфекції, вести активний спосіб життя, дотримуватися режиму праці та відпочинку для зниження рівня стресу й підтримки адекватної імунної реактивності організму.

Необхідно звернутися до дерматолога для уточнення діагнозу, вирішення питань діагностики та лікування.

Прогноз при кератозі

Найчастіше з часом осередки кератозу не змінюються, можливе збільшення їхньої кількості. Досить рідко буває, що захворювання регресує, тобто зміни на шкірі зникають безслідно самостійно. При адекватних профілактичних і лікувальних заходах можна попередити появу та прогресування захворювання, а також його трансформацію в різні види раку шкіри. Згідно з дослідженнями, ризик розвитку плоскоклітинної карциноми з осередку актинічного кератозу становить 0,24% на рік. Якщо в пацієнтів спостерігаються множинні осередки, то цей ризик, оцінений за 10 років, збільшується до 6,1 — 10%.

У себорейного кератозу прогноз більш сприятливий, він не вважається передраковим захворюванням, але якщо в зоні кератозу відбулися наступні зміни, необхідно терміново звернутися до лікаря:

• травма або поранення, що не загоюється тривалий час;
• ознаки запалення (біль, набряк, почервоніння);
• осередок ураження збільшився в розмірі протягом декількох тижнів або місяців;
• дискомфорт (свербіж, біль);
• зміна кольору осередку ураження.

Небезпека кератозу

Найбільшою небезпекою кератозу є можливість його перетворення на злоякісне новоутворення. Дослідженнями доведено зв’язок актинічного кератозу з розвитком плоскоклітинних карцином. На жаль, неможливо заздалегідь визначити, чи утвориться карцинома, тому дуже важливо, при наявності кератозу, проводити профілактичні заходи, регулярно відвідувати лікаря. На сьогодні доведено – засмага (по суті шкірної реакції — дерматит у відповідь на шкідливе ультрафіолетове випромінювання) негативно впливає на шкіру й шкірні захворювання та є загрозою для здоров’я.